Embedded Files
Проблема гуманітарного об'єкта. Принцип реконструкції
Проблема гуманітарного об'єкта. Принцип реконструкції
Проблема гуманітарного об'єкта (людина та її діяльність) полягає в тому, що він не даний досліднику для безпосереднього сприйняття цілком у всій своїй повноті. Він даний для безпосереднього сприйняття тільки якимось своїми частинами. Ми бачимо людей та різні матеріальні організованості, але не бачимо самої діяльності, яка відтворюється. Ми бачимо певні прояви поведінки людини, але не бачимо її внутрішній світ, її мислення, які лежать у підґрунті цієї поведінки.
Тому дослідники гуманітарних дисциплін (психологія, соціологія, менеджмент, економіка та інші) змушені спиратися на власне розуміння об'єкту свого дослідження, на його реконструкцію. В свою чергу це розуміння вибудовується на підставі тих чи інших теоретичних схем об'єктів їхнього дослідження. Зазначимо, що у науках про природу виникає дуже схожа ситуація, але ідеальні об'єкти таких наук можуть пройти експериментальну перевірку, а у гуманітарних дисциплін такої можливості немає. Неможливо поставити експеримент з соціальною системою, неможливо провести один і той же експеримент з однією і тією ж самою людиною і розраховувати на ті ж самі результати. І ще один важливий момент - коли ми поміщаємо людину в умови лабораторного експерименту, ми таким чином позбавляємо її своєї людської сутності - можливості вільно мислити, діяти і приймати будь-яке рішення - і залишаємо тільки вузький коридор можливих реакцій та виборів.
Дилема консультанта
Дилема консультанта
Психолог-консультант у своїй роботі стикається саме з цією проблемою. Він має справу з внутрішнім світом конкретних людей, але те, що йому дано безпосередньо це поведінкові прояви або феномени групової взаємодії. У такій ситуації психолог вимушений вдаватися до принципу реконструкції. І тут перед ним постає дилема, яка має світоглядний характер.
Експертна позиція
Експертна позиція
Психолог може прийняти на себе роль того, хто знає якою людина є «насправді». Якщо так, то він приймає на себе роль експерта, який визначає і оцінює дії людини як вірні чи ні. При цьому психолог може декларувати принципи невтручання і безоцінкового ставлення, але ця експертна установка буде все одно проявляти себе [3].
У якості ілюстрації цієї думки приведемо такий приклад. Новозеландський психотерапевт Девід Гроув [2] вивчав записи відомих психотерапевтів таких як Вірджинія Сатір та Карл Роджерс. І він помітив, що ці терапевти своїми запитаннями уводили своїх клієнтів від розуміння власних метафор та символів. Наприклад, клієнт каже: «Я перебуваю в глухому куті і в мене немає виходу». На що терапевт може сказати: «А що би відбулося, якби ви знайшли вихід?» . У цій відповіді вже міститься припущення, що клієнту потрібно знайти вихід. А це далеко не факт…
Якщо у консультанта є змістовий ідеал того, яким слід бути клієнту, він буде нав’язувати цей ідеал прямим (поради, приписи, інтерпретації) або непрямим (припущення, присупозиції) чином. Консультант, спираючись на свою теорію вибудовує змістовий ідеал клієнта, а потім ототожнює цей ідеал з реальним клієнтом і намагається в подальшому привести клієнта у відповідність до нього.
Методологічна позиція
Методологічна позиція
Другий вибір полягає в тому, щоб вивести самого клієнта у позицію гуманітарного дослідника свого власного внутрішнього світу – структур свого мислення, діяльності, комунікації, чуттєво-емоційних станів. Щоб організувати такий процес, консультанту потрібні спеціальні знання – знання про те, як можна досліджувати та організовувати мислення та діяльність людини. Формуванням цих знань займається дисципліна яка називається методологія
Методолгія від грец. μεθοδολογία — вчення про метод. Метод від грец. μέθοδος — «шлях крізь» (мета – над + одос – шлях).
Спираючись на методологічні принципи та техніки, ми можемо не втручаючись у зміст клієнта, організувати процес за яким він сам зможе досліджувати побудову свого внутрішнього світу, робити певні висновки та перетворювати його за власним розумінням. При такому підході терапевт організує для клієнта рефлексію його власного внутрішнього світу, не втручаючись у зміст його переживань та думок. Роль консультанта полягає в тому, що він пропонує для клієнта той чи інший спосіб дослідження його внутрішнього світу. В результаті клієнт за допомогою цих засобів сам створює свою теорію себе і на основі цієї теорії вже вирішує свою проблему.
Наша позиція
Наша позиція
Дослідженню та розвитку методологічних рефлексивних форм психологічного консультування і присвячена наша діяльність. Нашою метою є побудува гуманітарно-методологічної моделі психологічного консультування і розробка програм, завдяки яким можна було б передавати цю модель психологам-консультантам.
В основі нашої практики лежить СМД-консультування та миследіяльнісна методологія [1], які ми використовуємо як метод вирішення проблем і форму наукового дослідження консультаційної діяльності. На цьому сайті зібрані матеріали та історія наших пошуків у цьому напрямку.
Page updated
Report abuse