Структура соціально-психологічного консультування

Дідковський С.В. 

Структура соціально-психологічного консультування // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 9 випуск, 2001. – с.32-35.

Розглядається соціально-психологічне консультування. Аналізується поняття соціального суб’єкта, зміст проблеми особистого значення, функціональна структура процесу та результати консультаційної діяльності. Обговорюються головні напрямки використання системи понять, що розкривають зміст соціально-психологічного консультування.

The structure of social and psychological consultation is under consideration. The notions o f the social subject, content o f personal value, functional structure of the process and results of consulting activity are analyzed. The basic directions of use o f these concepts which reveal the content of social and psychological consultation are discussed

В останні роки значно збільшився суспільний інтерес до консалтингової та посередницької діяльності та роботи спеціалістів, консультантів і помічників у розв’язанні соціально-психологічних проблем. Спектр вирішуваних ними питань є дуже великим: від гармонізації чуттєво-емоційних станів - до формування нових стратегій соціального спілкування й розробки проектів фінансових акцій. Деяка “безмежність” консультаційної практики відбивається в розмаїтості визначень того, чим є соціально-психологічне консультування, яка його структура, упорядницькі функції та наслідки. Більшість дослідників сходиться на тому, що консультування: завжди орієнтовано на психологічно здорову особистість; допомагає розв’язувати проблеми, що виникають у соціальній сфері; спрямовано на зміну поведінки й розвиток творчих рис особистості; допомагає у формуванні проектів майбутніх дій; має короткостроковий характер (до 15 зустрічей) [4].

Для того, щоб робочий процес йшов успішно, консультант повинен, з одного боку, мати особистий досвід і персональну техніку надання допомоги, а з іншого-теоретичне обґрунтування своєї діяльності.

Методологічний підхід до опису консультування. Зростання соціальної уваги до консультування призвело до різкого збільшення кількості технічних описів діяльності. Дослідники зазначають, що на даний час описано близько 500 засобів і методів консультування. І майже щодня з'являються нові публікації. У своїй переважній більшості вони є авторськими концепціями, створеними для пояснення парадоксів і суперечностей у практиці консультування, з якими зустрічаються спеціалісти. Як методологічні засади розробки приватних концепцій частіше за все виступають відомі теоретичні орієнтації: психоаналітична, поведінково-когнітивна, раціонально-емоційна та екзистенціально-гуманістична. Велика кількість підходів, напрямків, і моделей організації роботи дозволяє дослідникам говорити про еклектичний підхід, як головну форму організації практики консультування [3]. Особливість такого підходу полягає у запереченні необхідності структурних описів консультаційного процесу та орієнтації на інтуїтивне використання засобів і методів, розроблених різноманітними школами і напрямками. Кожен консультант, стверджують представники еклектичного підходу, залежно від характеру своєї особистості, світогляду і теоретико-психологічних симпатій може вибрати той або інший теоретичний конструкт як інструмент організації практики. Вирішальне значення має не теорія, а соціальна зрілість майстра і його фаховий досвід.

У той же час серед консультантів із кожним роком усе більшої популярності набуває методологічний підхід, спеціалізацією якого є створення описів і схем, що зображують цілісні одиниці мислення, комунікації й діяльності [5]. Представники цього підходу розглядають консультування як діяльність над діяльністю, як особливий тип організаційно-управлінської практики, орієнтованої на реорганізацію й розвиток персональних структур соціально-психологічної діяльності у осіб, що потрапили у нові життєві обставини і не спроможні самостійно ініціювати необхідні зміни [1].

З методологічної позиції, понятійний опис консультаційної практики має будуватися в логіці сходження від абстрактного до конкретного і включати у себе: поняття про людину, як суб'єкта соціально-психологічної діяльності: поняття про замовлення на консультування, як наслідок переживання людиною суперечності у функціональній структурі діяльності; поняття про консультування, як процесу керування роботою з реконструкції функціональної структури соціально-психологічної діяльності; поняття про результати консультаційної роботи, як відновлену структуру функціонування соціально-психологічної діяльності людини.

1. Поняття про соціального суб’єкта

Соціальна людина - людина, яка має соціальне значення. Соціальне значення формується історично, у процесі соціалізації людини й засвоєння нею традиційних форм поведінки й спілкування. Воно зберігається в персональній пам'яті у формі знакової моделі, має складну функціональну структуру та містить такі елементи: модель соціальної людини; модель соціальних відношень; модель структури соціальних взаємодій; модель меж соціальної ситуації.

У процесі соціального життя людини модель значення виконує зовнішні функції з організації: дослідження й розуміння змісту того, що відбувається; оцінки результатів дослідження й постановки проектних задач; проектування соціальних дій; реалізації розроблених проектів.

Модель соціального значення з часом набуває форми особистого значення, організує соціальну діяльність людини та забезпечує збереження її соціального стану.

2. Зміст проблеми особистого значення

Необхідність розробити й реалізувати проект соціальної дії виникає у людини при усвідомленні невідповідності одержаних соціальних знаків моделі знаку особистого значення. Факт невідповідності встановлюється шляхом формального зіставлення знакової моделі, що зберігається в пам'яті, і реальної знакової форми. Знакова модель виступає як підстава усвідомлення, а реальна знакова форма в ситуації соціальної взаємодії -- у формі об'єкта усвідомлення [2].

У тому разі, коли реальна знакова форма збігається з моделлю знака, людина розуміє, що її особисте значення знаходиться в ідеальному стані і може нічого не змінювати у своєму соціальному жити. Якщо ж фіксується невідповідність реальної знакової форми структурі моделі, то людина усвідомить стан свого особистого значення як неідеальний і перейде до розробки проекту соціальної дії.

Неідеальний стан особистого значення людина може мати у двох випадках: а) знакова структура соціальної взаємодії, в якій знаходиться людина, не підтверджує знакової моделі значення; б) знакова модель значення людини перестає відповідати критеріям ідеальності у зв'язку з історичними змінами у змісті соціальної діяльності.

Неідеальність першого типу має задачний характер, її усвідомлення створює у людини необхідність приступити до розробки проекту соціальної дії.

Неідеальність другого типу, що пов'язана з утратою ідеальності знакової моделі особистого значення, є проблемною. Усвідомлення змісту проблеми і її розв'язання потребує від людини особливих методологічних знань і техніки роботи. Якщо людина не має навичок розв’язання проблем, вона змушена звернутися по допомогу до консультанта.

3. Структура процесу консультування

Коли знакова модель значення втрачає свою ідеальність, людина входить стан у непевності, перестає розуміти зміст того, що відбувається, не може розробити проект наступних дій та не знає, чим варто займатися далі. Особливість ситуації полягає в тому, що проблема невідповідності знакової моделі критеріям ідеальності, як і сама форма моделі, не дана людині безпосередньо. Вона існує на межі між зовнішнім світом “блискучих’’ соціальних знаків і “сутінковим” світом психологічних феноменів. Працюючи над проблемою, консультант має допомогти клієнту організувати третій простір та моделюючи у ньому елементи соціального й феноменального світу реконструювати знакову модель особистого значення.

Діяльність консультанта полягає у тому, щоб допомогти клієнту: прийняти процес консультування; усвідомити проблему існуючої моделі особистого значення; розробити проект реконструкції моделі; реконструювати знакову модель особистого значення; вийти з процесу реконструкції та консультування.

Зміст діяльності консультанта полягає в управлінні, а клієнта - у реалізації діяльності з усвідомлення та реконструкції моделі особистого значення, а відповідно й самого значення.

3.1. Введення у процес консультування. Консультант уводить клієнта в робочий процес, послідовно організовуючи: довірчий контакт, заснований на безумовній повазі, емпатії та щирості; зацікавлене обговорення проблемного стану, в якому' знаходиться клієнт; усвідомлення тих розумових моделей особистого значення, що становлять зміст проблеми.

Як тільки клієнт переходить від щирої розповіді про пережиті складносгі до усвідомлення моделей, що лежать у їх основі, він починає розуміти надану йому функцію реконструктора і керований консультантом починає’ роботу з трансформації моделі свого значення.

3.2. Рефлексія змісту проблеми моделі особистого значення. Розуміння проблеми є найбільш складним етапом реконструкції і містить у собі ряд послідовних операцій, через які консультант має провести клієнта. У процесі здійснення цих операцій консультант повинен допомогти клієнту: усвідомити існуючу модель значення; суперечності в моделі і зафіксувати їх як проблеми; організувати усвідомлення проблем відповідно до структурної моделі значення.

Результатом, рефлексії має стати побудова структури моделі, що містить у собі як існуючі, так і відсутні елементи або проблеми.

3.2.1. Рефлексія моделі меж проблеми. Консультант організує рефлексію та допомагає визначити характер соціальної ситуації, з котрою пов'язаний проблемний психологічний стан клієнта. Підведення ситуації під гой або інший тіні забезпечує оргпроектувальнику можливість усвідомити межу проблемної ситуації і побудувати модель "меж” подальшої діяльності.

3.2.2. Рефлексія проблем моделі соціальних взаємодій. В означених межах консультант допомагає клієнту зрозуміти зафіксовану в його свідомості структуру моделі взаємодій. На першому кроці, як набір функціональних місць, що визначають діяльний зміст ситуації, на другому - як набір функціонерів, що діють на місцях, на третьому — як структуру взаємодій між функціонерами. Відсутні функціональні місця та взаємодії усвідомлюються як суперечності у структурі моделі або проблеми,

3.2.3. Рефлексія проблем моделі соціальних відносин. Консультант допомагає клієнту усвідомити, що дійові особи, які посідають функціональні місця, не тільки взаємодіють, але й певним чином ставляться одне до одного. Клієнт починає розуміти модельну форму структури соціальних, відношень ставлень та відношень, що існує в його свідомості. З'ясовує відсутні, конфліктні й деструктивні зв'язки відношень у структурі моделі. Фіксує останні як проблему у структурі моделі відносин..

3.2.4. Рефлексія проблем моделі соціального суб'єкта. Консультант організує, рефлексію та допомагає клієнту усвідомити, що соціальні суб'єкти моделі соціальних відносин надано йому у формі окремих моделей. Клієнт проводить порівняльний аналіз структур моделей суб'єктів. У власній моделі соціальної людини визначає відсутній елемент. Консультант допомагає завершити процес рефлексії і зафіксувати відсутній елемент як проблему особистої моделі соціальної людини .

Підсумковий перелік проблем моделі особистого значення містить у собі проблеми моделей соціальноЇ людини, відносин та взаємодій у межах конкретної соціальної ситуації.

3.3. Моделювання конструктивного елемента. Побудова ієрархічної структури суперечностей і з’ясування характеристик ключової проблеми дозволяють консультанту ввести клієнта у процес формування конструктивно необхідного елемента. Для цього він має допомогти клієнту сформулювати вимоги на розв’язання проблеми, організувати пошук та моделювання конструктивного елемента.

3.3.1. Розробка вимог. Проблема, вказує на відсутність елемента у структурі семіотичної моделі, але не вказує на необхідність його наяності. Супроводжуючи процедуру постановки вимог, консультант допомагає клієнту переосмислити проблему і сформувати завдання на моделювання відсутнього елемента, який має входити до структури моделі соціальної людини. Вимога вказують па необхідний елемент та його конструктивні характеристики. Знання характеристик дозволяє клієнту' зробити наступний крок у процесі реконструкції та перейти до пошуку й моделюванню форми конструктивного елемента.

3.3.2. Пошук і моделювання конструктивного елемента. Формування конструктивних елементів завжди будується на матеріалі історично сформованих елементів, що зберігаються в пам’яті особистості. Тому консультант має організувати клієнту процес пошуку', спрямувати його увагу у простір особистої нам яті і допомогти здійснити операції зіставлення розроблених вимог із множиною елементів, що зберігаються там. Клієнт завершує пошук відбором найбільш конструктивно подібним до вимог елементом

Організовуючи процес моделювання, консультант допомагає сформувати конструктивний елемент із матеріалу конструктивно подібного. Сконструйований елемент використовується у процесі реконструкції моделі як проект реконструкції моделі особистого значення.

3.4. Реконструкція моделі особистого значення. Оскільки проблемна модель має складну ієрархічну структуру, то і процедура її реконструкції носить багаторівневий характер. Після впровадження конструктивного елемента у модель соціальної людини, вона знову отримує організаційні функції й автоматично організує процес реконструкції всіх наступних моделей. Консультанту залишається лише контролювати плин процесу реорганізації і. зафіксувавши відхилення від норми, допомагати клієнту її відновлювати.

3.4.1. Реконструкція моделі соціального суб’єкта. Керований консультантом клієнт заповнює порожнє місце у структурі моделі конструктивним елементом, що виступає як проект реконструкції. Результатом цієї операції стає реконструкція моделі соціальної людини. На наступному кроці реконструйована модель соціальної людини змінює свої’ функціональне призначення і виступає як проект реконструкції наступних моделей.

3.4.2. Реконструкція моделі соціальних відносин. Консультант переносить увагу клієнта у простір моделі відносин. Реконструкція здійснюється шляхом занурення проектної моделі соціальної людини у модель соціальних відносин. Будучи вмонтованою, проектна модель суб’єкта реорганізує структуру соціальних взаємовідносин. Остання починає змінюватися й формуватися навколо проектної моделі соціальної людини відповідно до її відновленої форми та змісту соціального значення. Після завершення процесу відбудови моделі відносин вона отримує функції проекту реконструкції моделі взаємодій.

3.4.3. Реконструкція моделі соціальних взаємодій. Консультант організує перенесення уваги клієнта у простір моделі взаємодій. Упровадження останнім проектної моделі соціальних відносин у структуру функціональної моделі, перетворює першу на механізм, а другу - на матеріал процесу змін. Частина функціональних зв'язків "згортається”, частина формується заново як засоби забезпечення сформованої моделі соціальних взаємовідносин.

3.4.4. Реконструкція змісту моделі меж. Консультант із клієнтом переміщуються в останній простір моделювання. Реконструйована структура моделі соціальних взаємодій, відносин та соціальної людини впроваджується в модель меж і “обмежується”. У цій операції реконструкція моделі особистого значення завершується.

3.5. Вихід з процесу реконструкції та консультування. Консультант виводить клієнта з робочого процесу, допомагаючи останньому перенести увагу з простору реконструкції у простір ситуації консультування. Одночасно модель особистого значення знову посідає своє означене місце у просторі пам’яті й одержує можливість органічно функціонувати у структурі соціально-психологічної діяльності клієнта.

Процес консультування завершується обговоренням отриманих результатів і перспектив можливого співробітництва.

4. Результат і наслідки консультування

4.1. Результати консультування. Головним результатом консультування є відновлення моделі особистого значення, задачної форми організації соціально-психологічної діяльності клієнта й можливості його комфортного функціонування в соціумі.

4.2. Наслідки консультування. Наслідки консультування пов'язані з реальним функціонуванням реконструйованої моделі особистого значення клієнта та забезпечення функцій: дослідження й розуміння змісту того, що відбувається в соціальних відносинах і взаємодіях; своєчасного виявлення відсутніх соціальних знаків особистого значення та постановки проектних задач; проектування соціальних дій; реалізації розроблених проектів і отримання знаків, що підтверджують особисте значення.

Як правило, набір соціальних ситуацій і різноманітних соціальних дій, що забезпечують одержання необхідних знаків, вже є сформованим і транслюється в персональній пам`яті. Тому вирішення проектних задач зводиться до автоматичного вибору та реалізації однієї із засвоєних дій. Вибір може здійснюватися різноманітними шляхами, включаючи найпростіший послідовний перегляд варіантів. Реалізація соціальних дій, як і всі попередні операції, відбувається на рівні автоматичного регулювання, і своєчасно надає знаки особистого соціального значення.

5. Основні напрямки використання поняття консультування

Знання структури консультаційної діяльності дозволяє: розуміти функціоналі,пий зміст персональних проблем; вести реконструкцію моделей особистого значення; надавати консультаційну допомогу у вирішенні ділових конфліктів; вести тренінги з підготовки соціальних робітників та консультантів; удосконалювати загальну практику соціально-психологічного консультування.

6. Схема поняття консультування

Література

1. 1. Дидковский С.В. Структура консультирования // Мат. конф. “Язык и культура”. - К.,   1999.

   2. Генисаретский О.И. Деятельность проектирования // Теоретические и методологические исследования в дизайне. -- Ч.1. -- М., 1990.

   3. Кочунас Р. Основы психологического консультирования. -- М., 1999.

   4. Роджерс К.Р. Консультирование и психотерапия. -- М., 1999.

   5. Щедровицкий Г.П. Избранные труды. -- М., 1995.