Бабич Р.Ю.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Всеукраїнська науково-практична конференція «Психолого-педагогічні аспекти підтримки ментального здоров’я та адаптації особистості в умовах воєнного і повоєнного часу», 23-25 жовтня 2024 року
Проблема посттравматичних станів серед військових є однією із значущих соціальних проблем сьогодення. Незважаючи на те, що у світовій практиці вже існують певні підходи до подолання посттравматичних станів, все ж розробка нових ефективних методик залишається одним із важливих завдань практичної психології.
В розробці методик подолання посттравматичних станів велику роль відіграють відправні теоретичні засади, на яких ґрунтується дослідник. На зараз виділяють чотири теоретичні концепції посттравматичних станів: психфізіологічна, психодінамічна, когнітивна, інформаційна. Кожна з цих моделей виходить із свого бачення структури об’єкту психологічної роботи і спирається на певні онтологічні схеми.
В даній публікації ми хочемо запропонувати розглянути структуру посттравматичних станів з точки зору підходу, який ми би назвали структурно-феноменологічним. В основі підходу, який ми пропонуємо лежить епистемологічна теорія взаємодії між свідомістю та тілом К. Поппера [8], уявлення про життєвий світ Е. Гуссерля [5], психолінгвістика Дж. Лакоффа [6] та системо-миследіяльнісна методологія Г.П. Щедровицького [3].
Суть підходу, який ми використовуємо полягає в тому, що той чи інший чуттєво-емоційний стан супроводжується відповідними образами свідомості. Ці образи, з одного боку, відображають певні аспекти стану свідомості-тіла і є його структурною складовою, а, з іншого, є репрезентацією схем організації думки та дії людини [1]. З цієї точки зору завдання психолога при роботі з негативними станами полягає в тому, щоб об’єктувати символічні структури свідомості, пов’язані з негативними станами, а потім організувати процес їх дослідження та реконструкції [2].
На основі зазначеного підходу ми побудували процедуру роботи з посттравматичними станами військових, які повертаються із зони бойових дій. Об’єктивація символічних структур свідомості відбувається у формі психоактивних метафор [4]. Феноменально метафори розгортаються перед уявою людини як метафоричні ландшафти, наповнені значущими символами. Таким чином створюється символічний простір який і стає об’єктом рефлексії у процесі консультування.
Ще у 1917 році на тлі Першої світової війни Курт Левін у своїй роботі «Військовий ландшафт» зазначив, що сприйняття людиною ландшафту змінюється по мірі наближення до зони бойових дій. Мирний ландшафт змінюється ландшафтом військовим. Людина починає відчувати себе інакше, і її свідомість іншим чином структурує навколишній простір. Френк П’юселік на своїх тренінгах по роботі з ветеранами викладає концепцію двох світів – світу війни і світу миру. З його точки зору проблема полягає в тому, що військовий повертається у світ миру, але структура його свідомості залишається структурою світу війни.
Наш досвід роботи з військовими, які повертаються із зони бойових дій показує, що за посттравматичними станами (стомлення, тривога, агресивні реакції на оточення та інше), стоять певні символічні структури свідомості, які «утримують» людину у світі війни. Ці символічні структури нібито «відключають» стани радості, сміху, насолоди життям та інше, і навпаки активують стани готовності до військових дій. Наші співрозмовники зазначали, що вони переставали відчувати себе людьми: «Ми не люди, ми бойові одиниці, які виконують бойове завдання - нищать ворога». Така установка є вкрай актуальною у світі війни, але вона і стани, пов’язані з нею, створювала складнощі при поверненні у мирне життя, наприклад, у період відпустки.
Завдання, яке ми ставили, в процесі консультацій військових, полягала в створенні процедури переходу між світами війни та миру. Ця процедура включала в себе такі етапи:
Фіксація негативного стану, який виникає у мирному житті.
Символізація цього стану у формі психоактивної метафори.
Дослідження метафор негативного стану і пошук ресурсних зон.
Формування метафор стану мирного життя.
Розробка механізмів переключення між режимами війни та мирного життя.
Моделювання та опрацювання механізмів переключення.
Технічним результатом цього процесу стає схема самоорганізації особистості, яка дозволяє свідомо переключатися між режимами війни та миру. Наші співрозмовники визначали, що вони знову отримували здатність радіти, сміятися, любити та дружелюбно ставитися до людей у мирному житті і, водночас мали змогу свідомо переключатися у режим війни при поверненні до зони бойових дій.
Тонкощі цієї роботи полягають в тому, що консультанту потрібно розуміти, що елементи метафоричних ландшафтів мають своє позитивне значення і тільки сам клієнт може визначати напрям і форму перетворення власного символічного простору. Наприклад, клієнт може опинитися у якомусь просторі де «Красиво і страшно… як поле битви, пшениця, темно-темно-синє небо, ніби зараз піде дощ… І зверху ніби є якась така... таке коло енергії. …Воно в небі, чорне, і коли люди щось відчувають і гинуть, воно їх збирає». Стикаючись з символами такого роду, для консультанта є вкрай важливим не виносити власних оціночних суджень, а продовжувати їх дослідження, створюючи для клієнта умови для більш глибокого розуміння сенсу та значення цих символів саме для нього. Для цього слід дотримуватися принципів чистої мови та неупередженого бачення [7] і відрізняти власні інтерпретації від розуміння клієнта.
У якості життєвих результатів можна відмітити, що людина отримує можливість усвідомити та інтегрувати у власний досвід протилежні за значенням події та стани і вибудовувати власну життєву перспективу, спираючись на цілісне бачення світу, в якому вона живе.
Наведена технологія може використовуватися як в структурі індивідуального консультування військових, які знаходяться у стані посттравматичного стресу, так і як складову групових обговорень щодо повернення до стану мирного життя.
Література:
Бабич Р. Ю., Латиніна С. В. Реконструкція символічних репрезентацій як механізм гармонізації чуттєво-емоційних станів у психологічному консультуванні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. – 2023. – 2(18). – с. 25-32 – Режим доступу до журн. : https://doi.org/10.17721/BPSY.2023.2(18).4 (дата звернення: 27.12.2023).
Дідковський С.В. Робота з проблемними переживаннями в миследіяльному підході // Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні, правові аспекти: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (20-21 лютого 2015 року, Київ) / за ред. Ю.М. Швалба. – Житомир: вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2015. – 24-26 с.
Щедровицький Г.П. Схема миследіяльності – системноструктурна будова, значення і зміст // Психологія і суспільство – 2017. – 4(22). –с. 29-39 – Режим доступу до журн. : https://pis.wunu.edu.ua/index.php/uapis/article/view/220.
Grove D. J., Panzer B. I. Resolving Traumatic Memories: Metaphors and Symbols in Psychotherapy – New York : Irvington Publishers, 1989 – 265 p.
Husserl E. Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology: Studies in Phenomenology and Existential Philosophy – Northwestern University Press, 1970 – 400 p.
Lakoff G., Johnson M. Metaphors We Live by – Chicago: University of Chicago Press, 1980 – 245 p.
Lawley, J., Tompkins, Р. Metaphors in Mind – The Developing Company Press, 2000 – 250 p.
Popper K.R. Knowledge and the Body-Mind Problem: In Defence of Interaction – by Routledge, 1994. – 167 p.