У сучасному світі, що швидко і непередбачено змінюється, гостро стає питання про майбутнє. Майбутнє не настає саме собою, а є результатом дії людей. Велика роль у формуванні майбутнього належить лідерам, які зможуть ініціювати позитивні соціальні зміни. Проблема полягає у тому, що у літературі відсутнє однозначне визначення поняття лідерства [1], а не маючи ясних орієнтирів, стає важким завданням постановка питання про розвиток  лідерських компетенцій.

Мета публікації - представити концепцію “м'якого” лідерства, розроблену у діяльнісному підході, а також метод розвитку здібностей та засвоєння засобів самоорганізації для реалізації стратегії м'якого лідерства.

Лідерство розглядається нами як особливий тип соціальної діяльності, тому уявлення про лідерство повинні включати опис таких структурних елементів системи діяльності, як: цілей, засобів, мотивів, процесу, результату, умов і проблем [2, с. 242-245; 267-270].

Метою м'якого лідерства є позитивні соціальні зміни, які здійснюються за рахунок розвитку себе та інших людей. Для реалізації мети використовуються засоби розвитку колективного мислення та діяльності: діалогічні й партисипативні форми обговорення та вирішення проблем соціального життя, досягнення домовленостей і побудови спільного майбутнього.

Вихідною ситуацією та умовою для реалізації м'якого лідерства є проблемна ситуація в житті громади або роботі професійного колективу та ясне усвідомлення того, що ситуація, яка склалася, не може бути вирішена поодинокими зусиллями однієї зі сторін. І тільки спільні дії всіх зацікавлених сторін можуть принести відчутний позитивний результат. Результат - організована проєктна діяльність з вирішення проблем життя громади або роботи професійного колективу.

В основі стратегії м'якого лідерства лежить процес розвитку мислення та діяльності [3, с. 94-144], а також уявлення про партисипативне планування й вирішення проблем [4, с. 82-114]. У загальному вигляді стратегія м'якого лідерства виглядає так:

1. Ідентифікація ситуації як проблемної.

2. Виявлення ключових зацікавлених сторін.

3. Залучення зацікавлених сторін до обговорення проблемної ситуації.

4. Обговорення проблемної ситуації:

• • • Комунікація - багатопозиційне обговорення сенсу ситуації, що склалася.

    • Виявлення підстав позиційних бачень ситуації.

    • Аналіз розривів, протиріч і неповноти у логіці думки та дії учасників ситуації.

    • Постановка проблем.

    • Переведення проблем у завдання.

    • Розробка проектів розв'язання проблемної ситуації.

    • Планування дій.

5. Реалізація проектів і планів.

6. Рефлексія результатів реалізації, новий крок обговорення.

Процес розвитку та розв'язання проблем реалізується за рахунок рефлексивного переходу від позиційних обговорень змісту ситуації до осмислення власних засобів організації думки та дії, які є головним обмежуючим фактором у розумінні й вирішенні проблемної ситуації. Метою процесу розвитку є усунення протиріч та обмежень у баченні та схемах мислення учасників ситуації. Результат - загальне бачення ситуації та системні уявлення, які дозволять зацікавленим сторонам працювати спільно над вирішенням проблемної ситуації.

Відповідно до особистісно-діяльнісного підходу здатністю є “система узагальнених психічних діяльностей”, які формуються у процесі засвоєння засобів і способів діяльності та служать задля регуляції діяльності й дій індивіда [5, с. 122-127]. Механізмом розвитку здібностей є рефлексія індивідом власних засобів думки та дії, які були використані для реалізації цієї діяльності.

В якості засобу та методу формування здібностей і компетенцій м'якого лідерства у роботі зі студентами вищих навчальних закладів та представниками громадського сектору нами була використана навчальна організаційно-діяльнісна гра [6].

Ідея формування лідерських компетенцій полягає у тому, щоб забезпечити учасникам навчальної організаційно-діяльнісної гри можливість займати широкий спектр функціональних позицій, що забезпечують реалізацію процесу розвитку мислення та діяльності. А потім за допомогою технічно організованої рефлексії власних дій створити умови для формування індивідуальних здібностей управління розвитком для вирішення проблем у житті громад та професійних колективів. Саме розуміння тонкощів поетапної організації розвитку та вміння провести через них колектив є ключовою компетенцією м'якого лідерства.

В організації навчальних організаційно-діяльнісних ігор ми виділяємо чотири етапи:

1. 1. Проєктування гри.

   2. Організаційна підготовка.

   3. Проведення.

   4. Рефлексія результатів гри.